РЕКОМЕНДУЕТСЯCzytaj w języku polskim

Дякую, будь-ласка, усміх, чайові та 200 зл для хорошого старту – українці розповідають нам про доброзичливість поляків

Tetiana Shataieva
Tetiana Shataieva 21.06.2019

52 відс. поляків зазначають, що з симпатією ставляться до українців у Польщі. Ми вирішили дослідити приклади толерантності та ввічливості поляків стосовно українців.

Кілька тижнів тому мені треба було відправити посилку в Україну, для цього збиралась купити на пошті дві картонні коробки. Проте мої сусідки, дізнавшись, що я шукаю, сказали не купувати коробки, а попросити у продавців у найближчому магазині, бо “вони все одно отримують товар у коробках”. Пам’ятаю, що дуже здивувалась, як так, що мені просто безкоштовно дадуть коробки? Просто так, щоб допомогти? Було відчуття незручності, проте сусідки переконували, що це абсолютно нормально в Польщі, так всі роблять.

Наважившись, я пішла до магазину, тоді коробок в наявності не було, проте жінка-касир спитала, скільки і якого розміру коробки я потребую. Мою відповідь записала в зошиті та сказала прийти о певній годині наступного дня. Я прийшла, і коробки вже чекали на мене.

Після цього досвіду я була настільки вражена, що вирішила підготувати підбірку подібних історій, коли українців приємно вразила польська толерантність та ввічливість. Провівши опитування в соціальних мережах, я поділила усі відповіді українців на підгрупи та навела приклади найцікавіших історій.

Випадки у громадському транспорті та подаровані білети.

Третина історій, які я отримала у відповідь на прохання розказати про найяскравіші випадки прояву ввічливості зі сторони поляків, були пов’язані з громадським транспортом. Багато українців розповідають саме про те, як не могли купити квиток на автобус, і люди дарували їм свої білети або ж купували для них самі за готівку.

Моя донька, якій 17 років, тільки переїхала до Польщі на навчання на першому курсі. Мову ще знала не дуже добре, погано орієнтувалась у місті. Якось в один з перших днів їхала в автобусі, білет купила, але не скасувала. Саме тоді до автобуса зайшли перевіряючі, і коли побачили, що донька не скасувала білет та ще й погано говорить польською – почали грубити, кричати на дитину, вимагати сплатити штраф. Дочка розпереживалася, почала дуже нервувати, а в неї ще проблеми зі серцем. Одна старша жінка в автобусі побачила це, підійшла до перевіряючих та заплатила штраф за дочку, а потім заспокоїла мою дитину, сказала, що все добре і щоб не переживала. Я до сьогодні безмежно вдячний тій жінці за її доброту, за те, що врятувала мою дочку, – розповідає українець про свою дитину, яка вчиться у Польщі.

Третій рік живу в Кракові і ніяк не звикну, дивуюся толерантності і доброті людей.
Їду в автобусі, автомат з квитками не працює, йду до водія, щоб про це сказати. На що він мені відповів, що про поломку вже повідомив і може мені продати квиток тільки на 60 хвилин, але він дорогий і мені не потрібен. Тому запропонував мені вийти на зупинці і купити квиток, а ми, каже, почекаємо. Автобус повний людей, який їздить за розкладом, стояв і чекав поки один пасажир купував квиток, всі з посмішкою за мене «вболівали». Зайшла, голосно сказала «вибачте і дякую» на що всі хором мені відповіли «spoko». Виявляється так можна, – розповіла українка, що живе в Кракові.

Одного разу, ми з сім’єю їхали електричкою. Дізналися наперед, що квиток можна купити в вагоні і, знаючи, що всюди приймають кредитну карту, спокійно їхали. Коли підійшла кондуктор і запитала нас про квитки, я чемно витягла банківську карту і протягнула до неї. Виявилось, що вона може продати нам білети, але тільки за готівку. В нас не було ні копійки. Кондуктор вже порахувала нам суму штрафу за трьох чоловік і збиралася викликати поліцію. Але десь у кінці вагону сидів молодий хлопець, який запропонував заплатити за наші білети. Ми були в шоці, у великому шоці! Звичайно, потім ми віддали гроші хлопцю, як вийшли з електрички, зняли з банкомату на Вроцлавському вокзалі. Проте мене вразила його доброта, обличчя хлопця пам’ятаю до сьогодні, – розповідає українка в Польщі

Повернення загублених речей

Українців у Польщі дивує, що, як правило, забута у транспорті сумка, гаманець або втрачений телефон, повертаються до господарів цілі та непорушні.

Одного разу мій чоловік забув в автобусі сумку, у якій був ноутбук, гаманець, документи. Потрібно було швидко шукати загублені речі. Для цього ми розділилися – чоловік залишився на зупинці чекати на той автобус, а я з дітьми пішла додому, знайшла в інтернеті потрібний номер і подзвонила. Це був мій перший досвід розмови по телефону польською мовою. Завдяки тому, що ми знали, за яким графіком їздив цей автобус, оператор зв’язалася з потрібним водієм. Виявилося, що якийсь сумлінний пасажир віддав сумку водієві, так наші речі повернулися до нас. До речі, чоловік мусив заповнити якусь заяву, що все в порядку, і всі речі на місці. – Анастасія, Краків.

Привітання і вибачення

Одна з перших речей, яка дивує багатьох українців — це те, що у Польщі прийнято обов’язково вітатися, вибачитися та дякувати.

Коли на касі скажу, що решту 2-3 копійки можуть мені не віддавати, то три рази подякують.

Їхала якось в автобусі та випадково стала на ногу одному чоловіку, не встигла відкрити рота, щоб вибачитись, він вже сказав “Przepraszam”. Як так, це ж я була винна…

Відношення до робітників

Працювала в Freshmarket касиром, і люди часто залишали мені чайові та солодощі, але в останній день перед від’їздом, як зговорилися, практично всі постійні клієнти залишали по 20 злотих чайових, один з них запитав, які шоколадки я пораджу — порадила, а він взяв пакет тих шоколадок, заплатив за них і сказав, що це моїй дочці в Україну. В той день я аж плакала, така була розчулена.

Працюю у сервісі, ремонтую обладнання в клієнтів вдома. 99.5 відс. пропонують чай або каву. Це шокує, не пам’ятаю, щоб в Україні таке було.

Коли мама працювала в бригаді з українками, і не встигала на початку зробити свою норму, то польки їй допомагали, не дивлячись на те, що своєї ще не зробили. Все залежить від людей і від того, де твоя хата – з краю чи поруч.

Ввічливі польські водії на дорозі

Я дуже приємно вражена поведінкою поляків на дорозі. Сама довго звикала пропускати інші машини, на початку їздила так, як заведено у нас – “аби тільки швидше впихнутися”, а потім від сорому червоніла, бо бачила, як поводять себе інші водії на дорозі. Це дуже приємно. А ще іноді, якщо пропустити автобус, який від’їжджає від зупинки (що за правилами водій і так повинен робити), то він блимає аварійкою “дякую”. Ось, здається, саме водії автобусів і маршруток у нас в Україні найбільш розлючені і в житті такого не зроблять, скоріше навпаки.

Відношення до учнів у школі

Кілька українців, діти яких ходять до польських шкіл, захопливо розказували, як вчителі добре відносяться до дітей.

Спочатку я почула, як вчителька на зупинці зверталася до учнів “кохані”. Потім, коли забирала вперше доньку зі школи, вчителька поцікавилася, як краще звертатися до малої. “Її звати Софія, але ми кличемо її Соня.” Вчителька запитала: “А як вона більше любить?”. Ця фраза мене вбила. В Україні її вчителька зверталася лише по прізвищу, і вимовляла його по-своєму.

Співчуття, допомога та доброзичливість

Якось ще у 2014 р. до мене підійшла жінка в магазині, спитала, чи я з України. Я відповіла, що так — вона обійняла мене і сказала, що вони в Польщі дуже переживають і співчувають тому, що відбувається у нас в Україні, через війну. А потім спитала, чи може я потребую фінансової допомоги. Я відмовилась і подякувала, але цей випадок дуже мене вразив.

Коли переїжджала вже жити в Польщу — давно це було — в дорозі познайомилася з поляком, котрий дав мені 200 зл просто так на добрий старт. В це важко повірити, але так було.

Коли ми приїхали до Польщі та винайняти свою першу квартиру у нас було небагато речей — лише 2 сумки одягу. Власниця квартири на наступний день приїхала і привезла багато нового посуду, який купила спеціально для нас, а ще — цукерки та пляшку шампанського “na powitanie”.

Заради справедливості варто зазначити, що серед опитаних були й ті, хто казав: “Я вже 10 років живу в Польщі, і нічого такого хорошого не можу сказати”. Були й такі, які розказували про негативний досвід — зле відношення, викрадення речей, обмани й невиплату зарплати.

Przeczytaj ten tekst w wersji polskiej
Поради, новини, власні історії - все про життя українців у Польщі. Приєднуйтесь до нашої групи в Facebook і беріть участь в дискусіях.

ви повинні прочитати