РЕКОМЕНДУЕТСЯWRÓĆ DO SPIDER’S WEB

Кинути роботу в готелі, робити епіляцію на кушетці з дверей, стати власницею салонів – історія українки в Польщі

Tetiana Shataieva
Tetiana Shataieva 02.11.2018

Катерина Пушкарьова, народилася в Україні в селі Миколаївка Дніпровської області. З часом переїхала до міста Дніпра, закінчила університет, працювала в банку та думала, що знайшла своє місце. Проте обставини склалися інакше, у 23 роки дівчина почала все спочатку в новій країні. Я поговорила з Катериною, і вона розповіла свою історію.

Примітка: Цикл “Власний досвід” – це новий формат блогу Spider’s Web Україна, в рамках якого ми розповідаємо історії українців у Польщі. Ми хочемо надихати читачів, показуючи історії людей, які в Польщі будують кар’єру, ведуть бізнес і т. ін. Ці матеріали створюються на основі довгих розмов з нашими героями. У текстах такого формату ми віддаємо голос нашим співрозмовникам, – саме вони оповідають свою історію.

Епіляція на столі зі старих дверей, або мої починання.

Це сталося 3 роки тому – мій хлопець вирішив їхати до Польщі, і я поїхала за ним. На початку було важко, тому що пошуки роботи виглядали так: хоч що-небудь, хоч як-небудь. Таким чином влаштувалася в готелі покоївкою. В одному готелі пропрацювала місяць, потім прийшла до іншого. Пам’ятаю, що дуже сильно засмутилася, трохи не ревіла, бо мене не взяли в Макдональдз. Тоді здавалося, що робота там – це просто робота моєї мрії.

Деякий час продовжувала працювати в невеликому приватному готелі. Проте там було дуже важко і нецікаво. Я хотіла піти звідти, але я боялася, мені було страшно, бо треба платити за квартиру, треба за щось жити, а якщо просто підеш, то що далі? Я паралельно пробувала влаштуватися на роботу до корпорації, англійська в мене була досить добра, але чомусь і там нічого не вдалося.

Катерина Пушкарьова, власниця салонів Babalab

Якось подруга розповіла мені про цукрову епіляцію. Я ніколи про це раніше не чула, почала розпитувати, що це і як це. Потім вона запропонувала, щоб може я цим почала займатися в Польщі. Спочатку я дуже вагалася, але залишатися в готелі вже не могла, тож треба було діяти.

Наступний крок – почала шукати курси епіляції. Знайшла дуже хорошого майстра в Кракові. Вона мене в той момент так підтримала, що я просто повірила у себе. Після курсів почала думати, як все облаштувати, щоб організувати собі робоче місце. Тільки сама косметологічна кушетка коштувала 300 злотих, і на той момент це були великі гроші для нас, до того ж я не знала, чи точно буду цим займатися.

У мене в готелі працював один чоловік, який має насправді золоті руки, тож я попросила його про допомогу. Сказала, що мені треба сконструювати робочий стіл. Він знайшов в готелі старі двері, дошки, приїхав до мене додому і зробив такий спеціальний стіл правильної висоти. Я поклала на нього м’яке покривало, все обладнала і його було не відрізнити від професійного.

Набивати руку почала, пропонуючи знайомим дівчатам безкоштовну цукрову епіляцію. Це був квітень 2016 року. Спочатку ніхто не хотів приходити, але потім все ж таки одна дівчина погодилася. Я добре пам’ятаю свою першу клієнтку – було дуже страшно робити процедуру, так хвилювалася. Пахви, ноги вдалися без проблем, а ось під час епіляції бікіні трапився казус, не все вдалося. Дівчина була незадоволена і більше до мене не прийшла.

Проте потім з кожним разом все було краще і краще. З часом я почала вже приймати людей за гроші у кабінеті. Пам’ятаю, як здивувалася, коли побачила, що лише 2-3 клієнтки за вечір дозволяли мені заробляти вже більше ніж тоді у готелі.

Через півроку після цього почали думати, що нам далі робити з документами, щоб залишитися в Польщі. Вирішили відкривати приватну діяльність і на основі цього робити карту побиту.

Зловила момент і заснувала в Польщі власну фірму.

Перше, що треба було зробити, – це знайти приміщення. Хлопець радив орендувати більше, з перспективою, що зробимо там справжній салон, а не просто окремий кабінет. Я дуже переживала, що нічого не вийде і весь час у тому салоні буду працювати одна. Потім випадково на OLX натрапили на дуже крутий варіант – невеличке приміщення прямо біля Galeria Kazimierz у Кракові. Я подзвонила за номером і виявилося, що господарі неймовірно милі люди – чоловік і дружина, живуть за містом. На вихідних поїхали з хлопцем до них і про все домовилися, заплатили гроші, підписали договір.

Переїхати в Польщу, працювати в готелі, робити епіляцію на кушетці зі старих дверей і стати власницею двох салонів, – історія однієї українки

Треба було придумати назву салону. Я хотіла, щоб це був салон на зразок beauty бару, як зараз відкривають за кордоном, але Bababar звучало не дуже. До того ж для бару треба мати барну стійку, подавати шампанське, каву, у нас на той момент не було такої можливості, тому вирішили зробити Babalab. Багато хто не підтримував, я теж переживала, що звучить грубо, думала, що не зрозуміють. Пам’ятаю, що навіть, коли був час робити вивіску, то я трохи соромилась, що подумають. Багато подруг радили назвати ім’ям якоїсь богині чи щось таке. Майже нікому не подобалась ця назва, але мій хлопець сказав, що це не так важливо. Кому може й не сподобається, але запам’ятається. Важливо ні на кого не звертати увагу, а робити те, що хочеш.

Далі нам було потрібно зайнятися офіційною частиною оформлення бізнесу. Ми зовсім не знали, як це робиться, і трохи не натрапили на аферистів з України, які пообіцяли відкрити нам бізнес за 2-3 тисячі злотих. Добре, що ми тоді не заплатили. Одна з моїх клієнток дала номер свого батька, який відкрив діяльність у Польщі. Я подзвонила йому, і він порадив нам Idea Bank, банк надає послугу Tax care, вони безкоштовно допомагають відкрити бізнес, а ти натомість замовляєш у них щомісяця вже платні бухгалтерські послуги.

На той момент для нас це було дуже вигідно, бо бухгалтерські послуги в інших місцях коштували майже так само, але тут ще й підприємницьку діяльність нам допомогли відкрити. Все зробили за один день: заплатили 400 злотих за відкриття, подали документи до податкової, купили касовий термінал і все готово.

Переїхати в Польщу, працювати в готелі, робити епіляцію на кушетці зі старих дверей і стати власницею двох салонів, – історія однієї українки

Наперед скажу, що з банком ми все ж таки потім перестали співпрацювати, бо в них немає індивідуального підходу. Ми українці, багато чого не розуміли та коли дзвонили, щоб щось спитати, то не отримували настільки детальної відповіді, на яку розраховували. На щастя, пізніше ми знайшли хорошу маленьку фірму, у них більш індивідуальний підхід. Через те, що ми українці, вони навпаки намагаються якомога краще все пояснити, бо розуміють, що нам важче.

Першу карту побиту на основі відкриття spółki z o.o., як правило, видають на рік. Пам’ятаю, коли викликали на співбесіду щодо карти, я принесла цілу стопку різноманітних документів: рахунки, фактури з того, що ми купили для салону від кушеток до туалетного паперу, договір оренди приміщення, плани. Все для того, щоб довести, що ми дійсно хочемо відкрити салон.

Гроші для заснування салону, тобто скільки було потрачено.

По-перше, як українці ми не можемо відкрити приватне підприємство, ми можемо оформити spółku z o.o. Мінімальний уставний капітал це 5 тисяч злотих. Оренда приміщення близько 3-5 тисяч злотих, але треба розраховувати, що на початку платимо ще заставу, розміром, як правило, з одну місячну орендну плату, а часом навіть вимагають подвійну.

Нам пощастило, бо раніше у приміщенні, яке орендували, також був салон краси, тож не треба було багато чого змінювати. Косметичний ремонт коштував нам 5-6 тисяч злотих (47 кв.м) разом з кушеткою, столом і іншими необхідними обладнаннями. Певні речі докуповували з часом. Плюс матеріал для проведення процедури – 1000 злотих на місяць. Тож, для початку в Кракові 15 тисяч злотих вистачить.

Салон приносив хороший прибуток, тому я відкрила новий у великому місті.

Паралельно з усіма цими подіями, одна моя знайома шукала місце, де займатися манікюром, і я запропонувала їй місце у тому приміщенні, яке ми винайняли. Там якраз є два окремих кабінети та хол, де ми й поставили два столи для манікюру.

Клієнти були одразу, бо я і та дівчинка мали вже свою напрацьовану базу. Потім почали співпрацювати з інтернет-сервісами для резервації візитів у салонах краси, і клієнтів стало ще більше. У певний момент я навіть почала відчувати, що сама вже не справляюся, була потрібна помічниця, другий майстер епіляції, і якраз одна з клієнток сказала, що теж хотіла б спробувати цим займатися. Я її навчила, і вона почала працювати з нами. З часом знайшовся ще один майстер. Важливо, щоб людина з любов’ю підходила до справи, тоді й клієнтам все подобається.

Ми одразу почали виходити в прибуток. Я навіть могла відкласти гроші на нову косметологічну кушетку, наприклад, була за 500 злотих, а я купила за 5000, щоб вона мала кращий вигляд, була зручніша, електрична. На початку це працювало так: що заробляли, знову вкладали у той самий салон. Проте потім прийшло відчуття, що все добре, гроші є. Навіть з’їздили відпочити з хлопцем до Єгипту. Просто вже розумієш, що якщо грошей немає сьогодні, то завтра вони будуть, бо салон працює, клієнти приходять, прибуток є. Головне, слідкувати та піклуватися про все це, щоб не втратити.

Мені здавалося, що це просто мрія, самій на себе працювати в салоні. Проте я розуміла, що постійно так бути не може, треба рухатися далі, розвиватися. Тож, прийшла до думки, що треба відкривати салон у Варшаві.

Переїхати в Польщу, працювати в готелі, робити епіляцію на кушетці зі старих дверей і стати власницею двох салонів, – історія однієї українки

Я тоді не розуміла, як це все зробити, як можна залишити краківський салон і просто поїхати до іншого міста. Але життя таке, що коли ставиш себе у ситуацію, з якої немає іншого виходу, то все само собою вдається. Знайшлася дуже хороша дівчинка адміністратор до краківського салону. Це була одна з наших клієнток, яка шукала роботу. Вона просто ідеально підходить на посаду адміністратора: за всім слідкує, добре розуміє, що робити, – з’явилося більше дисципліни.

Влітку поїхали до Варшави. Хотілося, щоб новий салон був більший і ще кращий, тому орендували велике світле приміщення (70 кв.м) з високими стелями. Було трохи проблем з ремонтом, дещо переробляли. Просто хочу сказати на майбутнє – треба мати проект, а ми не мали, тож довелося дещо переробляти, а це завжди додаткові кошти.

Те що в Кракові заробляли, одразу віддавали на ремонт у Варшаві. Все це складно, звісно. Може, якби ми трохи почекали, то знайшли б краще приміщення, принаймні вже з розетками та туалетом. У базовий ремонт, тобто без меблів, пішло 50 тис. злотих.

Зараз салон у Варшаві вже працює, приймає клієнтів, потроху розвиваємось. Ще навіть півроку тому не могла подумати, що ми зможемо відкрити новий салон у Варшаві, що стільки грошей будемо в стані вкласти. Я зрозуміла для себе, що треба просто працювати, треба пахати та все буде добре.

Чому я вибрала Польщу, а не Україну?

Багато хто думає, що розвивати бізнес в іншій країні важче. До того ж, якщо людина тут не вчилася, а тільки переїхала працювати. Натомість мені здається, що тут легше, ніж було б в Україні, бо в нас там корупція. В Україні, я б про свій бізнес навіть не думала. Звісно в Польщі є свої складності, багато бюрократії, але тут якось легше. Якщо ти будеш робити все правильно, будеш добре працювати, то в тебе все вийде, бо все чесно. Те, що я з іншої країни, взагалі не лякає. Бувають моменти, що щось важче зрозуміти, або відношення трохи стереотипне, що наші в Польщі або студенти, або на заробітках на фізичній роботі. Проте, як правило, всі добре до тебе ставляться.

Скажу, що для успіху важливо мати підтримку – хлопець, подруга, не важливо, але одному важко може бути й морально, й фізично. Хоча мій хлопець сам не робить епіляцію, але він дуже допомагає мені в організації та навіть у відношенні до ситуації. Все краще виходить, коли хтось тебе підтримує та у вас є спільна мета.

Przeczytaj ten tekst w wersji polskiej
Поради, новини, власні історії - все про життя українців у Польщі. Приєднуйтесь до нашої групи в Facebook і беріть участь в дискусіях. Стежте за каналом у Telegram та будьте в курсі подій.

ви повинні прочитати